Coping with Grief
We would like to offer our sincere support to anyone coping with grief. Enter your email below for our complimentary daily grief messages. Messages run for up to one year and you can stop at any time. Your email will not be used for any other purpose.
PLEASE NOTE CHANGE IN ARRANGEMENTS: FUNERAL WILL BE FRIDAY.
Teodosia Brykowycz, a resident of Cedar Grove, New Jersey, died at her residence on Thursday, August 26, 2021. She was 107.
Born in Plisniany, (Ternopil Oblast) Ukraine, Teodosia was the daughter of the late Rev. Mychajlo and Maria Olena (Baletska) Brykowycz.
Her family emigrated to the United States after World War 2 and settled in the Logan section of Philadelphia on the 4900 block of North 11th Street. After her mother died in 1974, Teodosia and her sister Wolodymyra moved to the 5500 block of North Mascher Street in the Olney section. Teodosia was a teacher and also worked as a secretary for an insurance company for many years.
She is survived by nieces and nephews and is predeceased by her parents and her sister.
Her viewing will be held on Friday at Christ the King Ukrainian Catholic Church at 10:30 AM with Panakhyda Prayers sung at 10:50 AM. Requiem Liturgy will be celebrated at 11 AM. Burial will follow at St. Mary's Ukrainian Catholic Cemetery.
******************************************************************************************************************** Теодозія Брикович народилася в селі Плісняни, в Галичині, 7ого лютого, 1914 р., кілька місяців перед початком Першої Світової Війни, в родині Отця Михайла і Галі Марії з роду Балицьких, Брикович. Лише росийські- царські війська ввійшли в Галичину і зайняли Плісняни, зразу заарештували Отця Бриковича за просвітницьку працю і погнали на схід. Коли валка полонених переходила через Тернопіль, місто в якому О. Михайло родився, він передав вістку свойому Татові, щоб той заопікувався молодою жінкою і трьома дітьми. Таким чином маленька Дозя разом з мамою і старшими Володимирою і Деонізієм зажили в садибі Матвія і Катерини (з Решитухів) Брикович, в Тернополі. За два роки Отець Михайло, якого тримали в тюрмі в Києві, повернувся під арештом додому. Хворий тепер на туберкульозу за кілька місяців він помер. Ці події , як і часті бої за Тернопіль мали значний вплив на три-літню сирітку, Дозю. Навіть сто-літною бабусею вона постійно про них згадувала. Все підкреслювала велику жертвенність своєї Мами яка в дуже невідрадних обставинах виховала і дала освіту своїм дітям.
Християнське і національне виховання яке Дозя дістала в крузі найближчоі і дальшої великої родини Бриковичів, як і українська народна школа та гімназія формували характер молодої студентки. Це були часи польської окупації і причин відцуратися від свого було богато але в парі з ворожим тиском між студентами панував патріотичний дух самовиховання, дух своєї національної гідності і приналежності який не дозволяв нікому схибити. Дозя, визначна учениця, особливо в математиці, жила любов’ю до своєї Церкви і народу.
Закінчивши гімназію, одинока між своїми однокласницями, Теодозія подалася на вищі студії. До кінця життя вона давала з вдячності на Службу Божу за душу своєї Тети, учительки і директорки Української школи в Тернополі, Стефанії Брикович, яка офундувала її педагогічні і математичні студії в Любліні в Польщі. Помимо того що закінчила студії з найвищими оцінками в Польщі 1930их років учителька - українка праці не могла дістати. З протестом подалася до Варшави, до міністерства освіти де недвозначно дали її зрозуміти що ще треба змінити обряд з українського, греко католицького на латинський, тобто польський. Цього, молода Бриковичівна, дочка священника, не могла зробити. Воліла заробляти на життя приватними лекціями ніж лицемірити.
З приходом большевиків 1939 р. Теодозія Брикович стала учителькою математики в Довжанці коло Тернополя, відтак, директором школи і в скорому часі інспектором шкіл в окрузі. Згадувала ці роки як час великої напруги бо за необережне слово, чийсь донос до НКВД можна було опинитися на Сибірі, а ціллю завжди було залишитися вірним своїм переконанням. Тут все ставали її в пригоді її питоменний гумор і легке , щире відношення до людей.
Пройшло два роки і нові визволителі, гітлєрівські війська, пігнали большевиків на схід тай завели свої порядки. Володіючи добре німецькою мовою, Теодозія перейшла на бюрову працюю в шкільництві. Відносини з німецькими зверхниками були тяжкі- вичерпуючі, тож хотіла зрезигнувати, покинути працю але залишилася бо українському проводі треба було знати які настрої, плани і дії по німецькій стороні.
Знову наступали большевики! Березень 1944р. Теодозія забезпечила пранспортацію для Мами і сестри і разом подалися на захід до Нюренбергу, де жив Мами брат. Тут знову Теодозія дістала працю щоб утримувати родину. В пропамятний день горезвісних налетів альянтських літаків на Нюренберг, вона працювала в протилежному кінці міста. Не було як дістатися до дому тож разом з юрбою збігла до бункру і там пережила пекельне бомбардування і страх за долю рідних. До недавна розповідала про апокаліптичний вид горіючого, зруйнованого Нюрнбергу. В розпуці, ніччю, подалася через згарища і засипанні розбитою цеглою і камінням вилиці щоб відшукати маму і сестру. Кілька разів губила дорогу, завертала її міліція, але над ранком таки добилася. Підошви мештів були спалені, стопи обсмалені але маму і сестру застала живими!
Відтак зачалася доба ДіПі таборів. Пані Брикович, як їх звали, перебували в кількох пунктах для переселенців і остаточно зупинилися у Регензбургу, в Баварії. Теодозія відразу включилася в громадську працю, працю в таборових бюрах, особливо допомагала людям які у вирі війни стратили документи. Треба було віднайти їх чи виготовити нові. В цей спосіб вона не одному допомогла, якщо не врятувала.
В 1950-ому році, родина переіхала до Філядельфіі. Спершу Теодозія, що завжди вважала себе відповідальною за родину, працювала прибиральницею в шпиталі, відтак у цигаровні а коли краще опанувала англійську мову, перейшла на бюрову працю в обезпечневій компанії яка тепер носить назву CIGNA. Двадцять років пізніше пішла на емеритуру. Де б не була, завжди активно включалася в життя украінськоі громади; піддержувала релігійні, наукові і суспільні цілі. Від 2008-ого року жила з родиною в у Little Falls, NJ a у похилому віці по тяжкій недузі у домі Св Вікентія у Сеdar Grove, NJ. На 107-о у році звідтіля перейшла у Божу вічність.
Теодозія Брикович відзначалася прямолінійністю в поведінці, доброзичливістю до людей, знаменитим відчуттям гумору, працьовитістю, бажанням потребуючому допомогти. Україна, особливо рідний Тернопіль,завжди були в її думках а душевний компас постійно і безкомпромісно був зорієнтований на Бога. Вічна Іі Пам’ять!
To send flowers to the family or plant a tree in memory of Teodosia Brykowycz, please visit our floral store.