Stanislava Pishchenyuk

Сьогодні з молитвою і смиренням ми прощаємося з дорогою мамою, бабусею і прабабусею — Станіславою, проводжаючи її душу у вічність.

Господь покликав її до Себе тихо і мирно — у сні, над ранок, на другий день після її 90-го ювілею, дарувавши їй благословенний кінець довгого і гідно прожитого життя.

Станіслава народилася в містечку Бібрка, що біля Львова. Вона здобула вищу освіту логопеда та вчительки української мови і літератури, закінчивши Львівський національний університет імені Івана Франка.

Після завершення навчання вона повернулася до рідного містечка, де вийшла заміж і згодом народила свою першу доньку — Марію. Пізніше, слідуючи за чоловіком, переїхала до Кам’янки-Бузької, де працювала інспектором районо та логопедом і де народилася її друга донька — Оксана.

Згодом її життєва дорога знову привела до Львова, де вона працювала логопедом у школі-інтернаті з дітьми з вадами мовлення.

Вона була вчителькою української мови і літератури і, як справжній педагог, не могла пройти повз нашу неграмотність. Навіть у родинному колі, з любов’ю і легкою усмішкою, вона нас виправляла — бо слово для неї було святим.

Понад усе Станіслава була дуже люблячою людиною — турботливою, ніжною, уважною до кожного. Свою любов вона дарувала родині, дітям, учням і всім, хто був поруч.

І сьогодні ми віримо, що й з небес вона пильнує за нами з тією ж любов’ю.

Вона дуже любила читати, розгадувати кросворди, вишивати, малювати і співати. Була людиною культури, тиші й внутрішньої глибини.

Станіслава була вірною парафіянкою церкви святого Климентія у Львові, де знаходила духовну опору і молитву.

Її чоловік, Василь Піщенюк, відійшов у вічність 26 років тому, і ми з християнською надією віримо, що сьогодні їхні душі знову поєднані у Царстві Небесному.

У 2019 році, після інсульту, Станіслава переїхала жити до Америки, де Господь завершив її земний шлях і де вона нині спочине.

Світлу пам’ять про неї несуть її доньки — Марія Жебруцька і Оксана Туркевич,

її внуки — Маріанна Копчак, Лев Туркевич і Уляна Туркевич,

та її правнуки — Зоряна Тимчук і Софія Януш.

Молімося, щоб Милосердний Господь прийняв її душу в оселях праведних, простив усі вільні й невільні провини та дарував їй вічний спокій, а нам — утіху, мир у серці і світлу пам’ять.

Станіслава прощається з усією родиною в Україні-  зі своєю сестрою Іреною, двоюрідним братом Стахом, з усіма рідними, близькими та знайомими. 

Вона дякує кожному за любов, молитви й пам’ять, які назавжди залишаються з нею.

«Я є воскресіння і життя. Хто вірить у Мене — навіть якщо і помре, житиме»

(Йоан 11:25)

Вічная пам’ять.

Today, with prayer and humility, we say farewell to our beloved mother, grandmother, and great-grandmother, Stanislava, entrusting her soul into eternity.

The Lord called her peacefully in her sleep in the early morning, on the second day after her 90th birthday, granting her a blessed end to a long life lived with dignity and purpose.

Stanislava was born in the town of Bibrka near Lviv, Ukraine. She received her higher education as a speech therapist and teacher of Ukrainian language and literature, graduating from Ivan Franko National University of Lviv.

After completing her studies, she returned to her hometown, where she married and later gave birth to her first daughter, Maria. Following her husband, she later moved to Kamianka-Buzka, where she worked as a regional education inspector and speech therapist, and where her second daughter, Oksana, was born.

Her life’s journey eventually brought her back to Lviv, where she worked as a speech therapist at a boarding school for children with speech impairments.

As a teacher of language and literature, she deeply valued words and learning, and with gentle love and a warm smile, she often corrected those around her.

Above all, Stanislava was a deeply loving person — kind, caring, and attentive to everyone she encountered. She shared her love generously with her family, her students, and all those around her.

We believe that even now, she watches over us from heaven with the same love.

She loved reading, solving crossword puzzles, embroidery, drawing, and singing. She was a woman of culture, quiet strength, and inner depth.

Stanislava was a devoted parishioner of the Church of Saint Clement in Lviv, where she found spiritual strength and prayer.

Her husband, Vasyl Pishchenyuk, passed away 26 years ago, and with Christian hope we believe that today their souls are reunited in the Kingdom of Heaven.

In 2019, following a stroke, Stanislava moved to the United States, where the Lord completed her earthly journey and where she will now rest.

She is lovingly remembered by her daughters, Maria Zhebrutska and Oksana Turkevych; her grandchildren, Marianna Kopchak, Lev Turkevych, and Ulyana Turkevych; and her great-grandchildren, Zoriana Tymchuk and Sophia Yanush.

We pray that the Merciful Lord receives her soul among the righteous, forgives all her sins, grants her eternal rest, and brings comfort and peace to those who mourn.

Stanislava bids farewell and expresses her heartfelt gratitude to all her family in Ukraine — to her sister Irena, her cousin Stakh, and to all relatives, loved ones, and friends.

She thanks everyone for their love, prayers, and remembrance, which remain with her forever.

“I am the resurrection and the life. Whoever believes in me, even if he dies, will live.”

— John 11:25

To send flowers to the family or plant a tree in memory of Stanislava Pishchenyuk, please visit our floral store.