American Patriotic 11

Roman J. Wasylyszyn

February 13, 2022

Obituary

The first picture of Roman Wasylyszyn on the obituary page is a self portrait; one of his pieces of art, titled "Society Hill", is in the background of his obituary.  It can be seen more clearly at the bottom of the obituary page.

 

Roman Wasylyszyn was born in Chortkiv in Western Ukraine.  He attributes his interest in, or more accurately, his love for art to his home and his parents.   From childhood, he was interested in his father’s drawings and the stories engraved into wood. Thick layers of oil paint on canvas also interested him, along with the colorful illustrations in the books he saw “from beyond the Zbruch River” during the time of “Ukrainianization” in Soviet Ukraine. 

Roman’s parents took their son to Galician theatrical productions.  The painted landscape on the curtain, which upon rising would disappear, only to reveal decorations onstage, even as the orchestra played its overture: all this left an unforgettable impression.  As a result, at age seven the artist began playing the violin, later performing in the gymnasium orchestra.  He also played other string instruments.  He retained a love of fine music throughout his entire life.  In the meantime, he obtained some grey modeling clay; playing with that, he moved on to modeling, acquiring a sense of form and inspiring him to put images on paper. 

Driven by the vicissitudes of war, the artist became one of millions of Displaced Persons in the D.P. Camps in post-war Germany and Austria.  His drawings from the war have been lost, but during his architectural studies in Munich, he visited the Pinakothek Art Museum and an artists’ exhibit in the D.P. Camps.  This broadened his horizon, introducing him to various styles, different techniques, making him aware of his own shortcomings.  Learning English, he worked as an instructor and translator during the Berlin Airlift of 1948-49 which was supplying that city with food and coal during Stalin’s blockade. 

In June 1950, Mr. Wasylyszyn immigrated to the U.S. and soon after was called to the military and service in Korea.  Upon completion of military service, he worked at a variety of jobs before entering Temple University to study art, graduating in 1958 with a Bachelor of Fine Arts.  A year later, he met and subsequently married Vladimira Doroshenko, who won considerable prominence as a Ukrainian Diaspora poet.  The couple collaborated on several books of her poetry and his art.  

With his considerable experience in industry and art, Mr. Wasylyszyn was hired by the Philadelphia Civic Center where he led a team of artists and craftsmen installing dioramas and models on a variety of exhibits on anthropology, human paleontology, city history and architecture, navigation, etc.  

The artist was a member of the Organization of Ukrainian-American artists and in addition to his day-job, created an impressive body of work which resulted in the following individual exhibits: New York 1970; Philadelphia 1971; Irvington, N.J. 1978; Chicago  1978; Philadelphia  1979;  Washington  1979;  Boston   1980;  Edmonton, Alberta 1980; Philadelphia 1988; and Cleveland  2017.

The Port of History Museum in Philadelphia was the most extensive with 85 graphic works, paintings and sculptures.   

The artist also participated in group exhibits, the most prominent of which were: Philadelphia 1958-1979; New York  1958-1966;  “American Artists in Paris” 1976; “Ukrainian Legacy”  1976.

From 2011 until Roman’s death, Roman and his deceased wife, poetess, Vladimira Doroshenko Wasylyszyn, faithfully and consistently financially supported the Baturyn Project, the Canada-Ukraine Archaeological Expedition to conduct annual excavations to the Left-Bank Cossack Hetmanate capital of Baturyn, Ukraine.
Their support not only allowed for the expeditions to continue even during the most trying times in Ukraine but also contributed to the overall preservation and reconstruction of the most important structures of the Hetman’s capital. The importance of the financial backing that Wasylyszyn’s provided to the Baturyn Project cannot be overstated.

In lieu of flowers, donations in Roman's memory may be made to: Voloshky School of Ukrainian Dance; or Ukrainian Studies Fund (memo: Baturyn Project) Tax deductible for US residents. Ucrainica Research Institute, 9 Plastics Av., Toronto , ON, Canada M8Z 4 B6.

THE FOLLOWING IS AN EXCERPT FROM: CIUS NEWSLETTER  2012

CIUS has recently received a very generous donation of $125,000 from Roman Wasylyszyn of Philadelphia. The gift will be used to support the Baturyn project—ongoing archaeological excavations of the former Cossackcapital, which was destroyed by the
Russian army in 1708 for its inhabitants’ support of Hetman Ivan Mazepa’s uprising against Muscovite rule.
Since 2001 CIUS has co-sponsored this undertaking, which has engaged students and academic professionals in several fields and was recognized by the Ukrainian government.
Mrs. Volodymyra Wasylyszyn passed away in September 2011. In January 2011 the couple had already donated $50,000, which allowed the project to continue in the summer of that year. With his recent gift, Mr. Wasylyszyn has fulfilled his late wife’s
will to support the Baturyn project.  Mrs. Wasylyszyn’s enthusiasm for the project was rooted in her ancestry. Volodymyra (née Doroshenko) was a descendant of the old Cossack family of Hetman Mykhailo Doroshenko. She had profound respect for her ancestors and cared deeply about the preservation of Ukrainian historical memory.
Volodymyra was born on 3 January 1926 to Volodymyr and Sophia Doroshenko. Originally from central Ukraine, her father was known as a literary scholar, critic, journalist, and director of the library of the Shevchenko Scientific Society. Her Galician mother worked as a teacher. Volodymyra completed her elementary and secondary education in Lviv before leaving for Prague in 1944.  In the following year she enrolled in the Faculty of Medicine at the Ludwig Maximilian University in Munich. In 1948 she emigrated to the United States and settled in Philadelphia. After passing her state exams, she worked as head of a biochemical laboratory and later at a laboratory of cell biophysics at the Korman Research Institute.
In the early 1960s Mrs. Wasylyszyn began her literary career under the pen names Mira Harmash and Yivha Zhak. She published the fairy tale Zhuravli (Cranes, 1966), the poetry collections Vidnaideni roky (Recovered Years, 1968), Raiduha v pitʹmi (Rainbow in Darkness, 1972), Sribnsvyrilʹ (Silver Panpipe, 1978), the poem Mariia Liuїza (Maria Louisa, 1973), a collection of satirical poems titled Rozkrytyi vakhliar (Open Fan, 1981), and various poems and translations in the press. She set some of her poems to music, as did the composers Bohdan Saramaga, Yurii Oransky, and Roman Borodaievych.  A significant part of
her writing remained unpublished for lack of an appropriate literary milieu.
After Ukraine became independent, she joined the Union of Writers of  Ukraine.
Roman Wasylyszyn’s career has also been closely connected with art. Born on 13 July 1926 in Chortkiv, western Ukraine, he completed secondary school in Bad Wörishofen, Germany.  He emigrated to the United States in 1950. After serving in the army in Korea, he enrolled in the Faculty of Arts at Temple University to study graphics, painting, and sculpture. From 1958 he
worked as a diorama artist for local museums, first for the Civic Center and then for the Port of Philadelphia.
Mr. Wasylyszyn participated in a number of Ukrainian and American exhibitions, including Ukrainian Heritage at the University of Pennsylvania and an exhibit dedicated to the American Bicentennial (1976) at the Congress Chamber in Paris. He also
held personal exhibitions in the United States and Canada. His largest exhibition at the Port of Philadelphia (1988) included eighty-five works of graphic art, painting, and sculpture.  Roman Wasylyszyn may be the only artist in the Ukrainian diaspora to have practiced all the graphic techniques: woodcut, etching, serigraph, lithography, wood carving, and sculpture.
He produced stage designs and numerous book illustrations, including illustrations for his wife’s books. His  works are to be found in the Ukrainian Catholic Museum in Rome, theNational Museum in Lviv (81 works), museums of Philadelphia, the Eugėne Deslaw collection in Paris, and various private collections in the United States, Canada, and Europe.

 

The Wasylyszyns were active in organizing various cultural and educational events, including performances
of the Blavatsky Theatre and the young actors’ group headed by Volodymyr Shasharovsky. They also made donations
to the Vasyl Stefanyk Library in Lviv, the Ostrih Academy and Kyiv-Mohyla Academy national universities, Plast in Ukraine, and the Ukrainian Museum and Archive in Cleveland, where their archive will be housed permanently.


Роман Василишин народився у Чорткові в західній Україні. Ґімназію закінчив у Німетчині. Зацікавлення, а радше любов до мистецтва завдячує батькам, з дому. З дитячих літ цікавили рисунки батька та ілюстровані інкрустовані в дереві казки. На образі зацікавили олійні грубі вільні мазки фарб, та кольори ілюстрованих дитячих книжок зза Збруча, часу “українізації”. Батьки брали зі собою на вистави галицьких театрів. Намальований краєвид на куртині який взносився і зникав десь угорі, на сцені декорації, а мельодії опередкової музики орхестри перед сценою залишали незабутне вражіння. Вислідом того – у 7 літ вчили гру на скрипці, потім грав у ґімназійній орхестрі. Знав інші струнні інструменти – придалось у музею, а любов доброї музики на все життя. У міжчасі дістав сіру плястеліну. З забави нею, перейшов у моделювання і відчуття форми. Рисунки з часу війни пропали. Підчас студій архітектури у Мюнхені відвідав пінакотеку та виставку (D.P.) мистців – поширився його горизонт, побачив ріжні стилі, ріжні техніки і власні браки. Вивчив англійську мову. Працював інструктором, перекладачем (1948-49) компанії яка ладувала харчі та вуголь у літаки – до Берліну. 1950 р. еміґрував до США, і у червні приїхав до Клівленду. У липні переїхав до Філядельфії. Працював у фабриці (TV) кабінетів до грудня, відтак служив у Армії гармашем у Кореї. По звільненні з війська студіював електроніку, (навіть змонтував радійо) але як збагнув чому грає, стратив зацікавлення. (Втратив рік (GI) стипендії.) Працював у “Дураліт ґрафік комп.” імпраґнатором паперу, а помагаючи інженерові у конструкції і роботі серіграфу навчився тої техніки, що придалось: 1966р. виконав ілюстрації в п’яти кольорах до казки своєї дружини “Журавлі.” (Ставши “спецом”, приходили до нього по інформації Рем Багавдін та Т. Венгринович.) Вкінці післав (шовко друк) серіґраф та інформації до Львова, до націон. музею. 1954р. Вступив на мистецький факультет темплівського університету у Філядельфії. Його професорами були: відомий графік Артур Фльорі, скульптор декан Борис Блай (учень Родена) та Рафаель Сабатін і, малярства: А. Абелс та Ф. Фіньк – портретист, а історію мистецтва вчив др. Герман Ґундесгаймер. Велика бібліотека помагала в науці. Спеціялізуючись в малярстві, ґрафіці та скульптурі закінчив студії з дипльомом (BFA) 1958р. Опісля один рік вчив мистецтва у міськім департаменті та наладнав науку літографії у “Мистецькій Студії.” Ще від початку мистецьких студій почав декорувати стіни забав та балів, а декорації намальовані одного з них, помогли познайомитись з майбутньою його дружиною. 1959р. Вийшовши першуном на конкурсі на роботу діораміста в музею цівік центру (спершу Комершал). Там придалась уся наука, великі розміром стінописи, які тривали до кінця виставок (місяці або роки), потім на їхнє місце малював інше. Діорами, реставрація африканських скульптур, музичних примітивних інструментів, та первісних історичних моделів кораблів. Архитектурні моделі, та моделі частин Філядельфії, повстери, телефізийні оголошення виставок музею та ілюстровані мапи країв. Мав музейних помічників, столярів, та студентів – контракорів. Підчас інсталяцій музейних виставок часто працював вечорами, часом цілими кінцями тижня (overtime), тому серії його відбиток дереворізів чи ґравюр менші. Був членом ОМУА та членом редколеґії “Нотаток з Мистецтва” (залишив те через брак часу). Його індивідуальні виставки Ню Йорк 1970 Філядельфія 1971 Ірвінґтон 1978 Чікаґо 1978 Філядельфія 1979 Вашінґтон 1979 Бостон 1980 Едмонтон 1980 Філядельфія 1988 Найбільша з них, ретроспективна 7-тижнева виставка в музеї Історичного Порту під назвою “Уявлення й Імпресії,” де виставив 85 праць з ґрафіки, малярства та скульптури. Брав також участь у групових виставах. Найважніші з них: Філядельфія 1958-1979 Ню Йорк 1958-1966 “Американські мистці у Парижі” 1976 “Українська спадщина” Філядельфія 1976

 

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ І ПОШАНА ПАНУ РОМАНУ ВАСИЛИШИНУ!

(від дослідників старого Батурина в Канаді та Україні)

 

Вельмишановні Пані Іванка Олесницька, члени родини, родичі та друзі спочилого Пана Романа Василишина!

 

Прийміть самі сердечні співчуття з приводу втрати світлої пам’яти художника і скульптора, ветерана Корейської війни Пана Романа Василишина від усіх дослідників археології та історії старого Батурина, столиці козацької держави та резиденції видатного Гетьмана України Івана Мазепи. Усі учасники цього наукового проєкту в Канаді й Україні та працівники Музею Археології у Батурині сумують разом з Вами і моляться за спокій душі та Царство Небесне Пана Романа. 

 

Від 2011 р. Пан Роман та його покійна дружина, блаженної пам’яти поетеса Володимира Василишин дізнались про студії Батурина і присв’ятили свою надзвичайно щедру підтримку нашим розкопкам та історико-культурним дослідженням Батурина козацької доби і публікаціям їхніх результатів. На схилі життя, вже тяжко хвора Пані Володимира зробила неперевершений дар у фонд Батуринського проєкту при Канадському Інституті Українських Студій Альбертського університету в Едмонтоні.

 

Десять наступних років до кінця свого життя Пан Роман продовжував добродійну справу своєї родини, великодушно жертвував на Батуринський проєкт і лишався його найщедрішим благодійником. Усі ці роки я писав і телефонував до Пана Романа з Торонта, розповідав йому про нові знахідки археологів у Батурині, про маштабні відбудови там гетьманських палаців, церков та укріплень міста 17-18 століття, дякував за інтерес до наших досліджень і публікацій та за його щорічні щедрі пожертви на цей проєкт. Він цінував усі новини, переслані йому наші нові буклети й статті та тішився, що допомагає нашим науковим студіям. Вірю, що Пан Роман добре розумів наукове, культурне і патріотичне значення вивчення колишньої гетьманської столиці. Насправді, без підтримки родини Василишиних Батуринський проєкт під час війни в Україні міг би припинити існування. Пан Роман уможливив його існування дотепер, навіть у скрутні часи пандемії.

 

Приємним обов’язком дослідників Батурина було відзначати з пошаною щедру підтримку цього проєкту Пані Володимирою та Паном Романом в усіх наших десяти щорічних буклетах та великих статтях про нові розкопки гетьманської столиці в українсько-канадській пресі 2011-2021 рр. Там надруковані портрети панства Василишиних. Їх також виставлено у Музеї Археології Батурина з 2011 р. У нашому наступному буклеті цього року я повідомлю наших читачів про відхід у вічність Пана Романа й відзначу його як найщедрішого мецената батуринських студій, котрі він фундував 10 років.

 

Його щирість, доброту і доброзичливість, бажання бути корисним нашим студіям та українській науці я буду завжди пам’ятати. Мені буде невистачати особистого теплого контакту з ним, його дружби. На світлу пам'ять зберегу книгу поезій Пані Володимири, ілюстровану Паном Романом, яку він дбайливо підготував і видав нещодавно та подарував мені.

 

Вічна пам'ять Пану Роману і Пані Володимирі! Царство їм Небесне і вічний спокій! 

To send flowers to the family or plant a tree in memory of Roman J. Wasylyszyn, please visit our floral store.


Services

Services are to be announced

Donations

Voloshky School of Ukrainian Dance
700 Cedar Road, Jenkintown PA 19046
Tel: 1-215-663-0294
Web: http://http://www.voloshkyschool.com/

© 2022 Fletcher Nasevich Funeral Home. All Rights Reserved. Funeral Home website by CFS & TA | Terms of Use | Privacy Policy | Accessibility