Nadia Oransky

Nadia Yaroslava (Slavtsya) Malaniak Oransky began her life November 24, 1927 in Mel’nytsya-Podil’sk (Borshchiv Raion, Ternopil Oblast) in Western Ukraine.   She spent her childhood in the enchanting countryside of Podil’ya on the banks of the Dnister and Zbruch Rivers with her parents Antin Malaniak, Olha Malaniak ( Metelska) and younger brother Bohdan (Danko).  

Due to arrests by the Bolsheviks in 1939 followed by the German occupation of Halychyna, the family moved around to Radekhiv, Kholm and Lviv.  When the Soviets counterattacked, Nadia’s immediate family and grandmother fled by truck continually westward ahead of the front eventually settling in Slovakia where they resided for a year in the town of Malacky.  When refugee camps were being organized after WWII, Nadia and her family were assigned to the Regensburg Displaced Person’s Camp.   Here she met young people who became lifelong friends.   The DP Camp was a charmed time in Nadia’s journey.  Here she became involved with Ukrainian Scouts (Plast), and even started studies to become a nurse.

Slavtsya, as she was known to her family and friends, emigrated to the US in 1948 and spent several years in Los Angeles, California where she met and fell in love with Jurij Oransky who would become her husband in February of 1951.  She moved to Philadephia with Jurij who had by then started teaching piano and conducting.   They welcomed their only child Katrya (Katrusya) in 1955 and spent the better part of 25 years serving the youth of Ukrainian diaspora.  Music was their mutual passion.

With her beautiful soprano voice, Slavtsya was a featured soloist in many concerts organized by Yurij and most notably performed the title role in the opera Lys Mykyta (Poltava/Ovcharenko) that was performed at the Academy of Music in Philadelphia.  She also played the Lys (fox) in Mykola Lysenko’s Pan Kotsky and Cleopatra in the premier of the Ukrainan musical Deyzya  (Kerch/Lassovsky).

Nadia was a member of the 43rd Branch of the Ukrainian National Women’s League of America.  Plast continued to be a large part of her life as she worked with the Chortopolokhy Kurin’ as a starsha plastunka and seniorka.  She helped found the Ukrainian Library in Philadelphia, which eventually became a part of the Ukrainian Educational and Cultural Center in Jenkintown.

In her professional life, for over  20 years, before retiring, she worked as an Immunology Research Technologist and Medical Photographer at the Stein Research Center of Jefferson University Hospital.   

As she wrote in her memoir:

Reflecting on the past years of my life, reaching the years of the “Golden Autumn”, I say that fate was kind to me.   I didn’t accumulate material wealth, yet my life was rich in creative activities.  I live and reminisce about our “Spring” days in Regensburg, and I wait impatiently for the next gathering – meeting with those of us whom fate has united for the rest of our lives.

The wife of the late Jurij Mykolajevych Plevako Oransky, Nadia is survived by her daughter, Katrya Oransky-Petyk, son-in-law Roman Petyk, grandaughter Alexandra (Lesya) Plevako Petyk (Jaymes Kimball) and cousins Virko Baley and Nestor Shust.  Her brother Bohdan Malaniak predeceased her in 2013. 

Relatives and friends are invited to her viewing on Wednesday, November 10, 2021, at 9 AM at St. Michael the Archangel Ukrainian Catholic Church, Jenkintown, PA.  Requiem Liturgy will be celebrated at 10 AM.  Burial will follow at St. Andrew's Ukrainian Orthodox Cemetery, South Bound Brook, NJ. 

Family and friends are invited to attend at Celebration of Nadia's Life on Sunday, November 14, 2021 at 1 PM; it will be held at St. Michael the Archangel Ukrainian Catholic Hall (upper). 

In lieu of flowers, donations in Nadia's memory may be made to:  The Ukrainian Museum; Plast (Chortopolokhy); or the Ukrainian Educational & Cultural Center (Library fund).

********************************************************************************************************************************************

Надія Ярослава (Славця) Маланяк Оранськa розпочала своє життя 24 листопада, 1927 року в Мельниці-Подільську (Борщівський район Тернопільської області) на Західній Україні. Своє дитинство вона провела у чарівному селі Поділля на берегах Дністра та Збруча з батьками Антіном Маланяком, Ольгою Маланяк (Метельська) та молодшим братом Богданом (Данко).

Через арешти більшовиками в 1939 році, а потім німецькою окупацією Галичини, родина переїхала до Радeхова, Холма та Львова. Коли радянські війська наново наступалии зі сходуу найближча сім’я та бабця Надії тікали на вантажному авті на захід, врешті-решт оселившись у Словаччині, де вони проживали протягом року в місті Малацькі. Коли після Другої світової війни організовувалися табори біженців, Надію та всю її родину призначили до табору переміщених осіб в Регенсбурзі. Тут вона познайомилася з молодими людьми, які стали друзями на все життя. Табір “DP” став чарівним часом у подорожі Надії. Тут вона вступила в українські скаути (Пласт) і навіть почала вчитися на медсестру.

Славця, як її називала сім'я, емігрувала до США в 1948 році і прожила кілька років у Лос-Анджелес, Каліфорнія, де познайомилася з Юріяєм Оранськиим.  Oдружилися у 1951 році. Славця переїхала до Філадефії де Юрій почав викладати фортепіано та диригувати і де в 1955 році народиилася єдина донька Катря (Катруся). Більшу частину 25 років провели у виихованні молодого покоління української діяспори. Музика була їхньою спільною мовю. Зі своїм прекрасним сопрановиимм голосом Славця була солісткою багатьох концертів, організованих Юрієм, a, зокрема, виконувала головну ролю в опері «Лис Микита» (Полтава/Овчаренко), яка виконувалася на залі Академії Музики у Філадельфії. Вона також зіграла Лиса в опері Миколи Лисенка «Пан Коцький» і Клеопатру в прем’єрі українського мюзиклу «Дейзя» (Керч/Ласовський).

Надія була членом 43-го відділу Cоюзу Укрраїнок Америки (СУА). Пласт продовжував залишатися значною частиною її життя, оскільки вона працювала з курінем «Чортополохи » старшою пластункою та сеньйоркою. Вона допомогла заснувати Українську бібліотеку у Філадельфії, яка з часом стала частиною Українського Oсвітньо-Kультурного Центру в Дженкінтауні.

Протягом довгих років, до виходу на пенсію, вона була технологом імунологічних досліджень і медичним фотографом в Дослідницькому Центрі при Університеті Джефферсона.

Як вона сама писала у спогаддах:

«Згадуючи минулі роки мого життя, доходячи до років «Золотої осені», я кажу, що доля була до мене прихильною. Я не збирала матеріальних благ, але моє життя було насичене творчістю.

Я живу і згадую наші «весняні» дні в Регенсбурзі і з нетерпінням чекаю наступної зустрічі – зустрічі з тими з нас, кого доля поєднала на все життя».

У Надії, дружини покійного Юрія Миколайовича Плевако Оранського залишилася донька Катря Оранська-Петик, зять Романа Петик, онучка Александраи (Леся) Плевако Петик (Джеймс Кімбол) та двоюрідні брати Вірко Балей і Нестор Шуст. Брат Богдан Маланяк помер у 2013.

In lieu of flowers, donations in Nadia's memory may be made to:  The Ukrainian Museum; Plast (Chortopolokhy); or the Ukrainian Educational & Cultural Center (Library fund).

To send flowers to the family or plant a tree in memory of Nadia Oransky, please visit our floral store.