Myroslawa Zubal

Myroslawa Zubal (née Hryculak) passed away on September 2, 2018 in Wallingford, Pennsylvania.  She was 105 years old.  She was born on March 26, 1913 in Ivano-Frankivsk (then known as Stanislaviv), Ukraine.  She was the daughter of Anna (née Figol) and Ivan Hryculak. She was the oldest of six children, including twins who died as infants. Her adult siblings have all preceded her in death—Natalka during WWII, Roman in 2004, and Lesya (Ellie) in 2009.  As a young child Myroslawa helped her mother take care of her siblings, and also of a younger cousin who was orphaned during bombing in WWI. 

Myroslawa studied and trained to be a primary school teacher at the Vasylianok Sister’s Monastery in Ivano-Frankivsk. She had a beautiful soprano and was asked to perform solos at holiday school performances. Even as a young adult, she was very patriotic and concerned with political issues in Ukraine. She became an active member of the women’s organization “Soyuz Ukrainok,” volunteering and visiting villages. She worked as a teacher until her marriage to Jaroslav Zubal, a forestry engineer, in 1934. They had a happy and fulfilling marriage for 55 years, until Jaroslav passed away in 1990 at age 89. They had three daughters, the second of whom died at age one in a tragic drowning. They left their home and fled from the advance of the Soviet army in 1942, with their young daughters Lydia and Larissa. It was Myroslawa’s tremendous energy and determination that allowed her family to survive WWII and the difficult journey from Ukraine, through Poland and Czechoslovakia, to displaced person’s camps in Karlsfeld, and then in Berchtesgaden, Germany, where they lived for 6 years. There Myroslawa continued her work with Soyuz Ukrainok, helping youth who had been separated from their parents or orphaned to resume their education.

Myroslawa arrived in the United States with her family in 1951, settling in Detroit.  She worked hard at various jobs to ensure that her two daughters had a better life and schooling. She continued active participation in the Soyuz Ukrainok—the Ukrainian National Women's League of America, and is one of the founding members of the Detroit Chapter 63.

Myroslawa was an active participant in the community, frequently entertaining in her home and cooking and baking for community events. Her tarts and cakes were unequalled and are remembered by many of her family, friends, and guests. Myroslawa was a masterful seamstress  and had a keen eye for fashion, often sewing clothes for her children and grandchildren herself. She and her husband also enjoyed gardening, surrounding their home with flowers and vegetables.

Myroslawa helped her daughters with their children. Her help was especially critical in allowing her younger daughter, Larissa, to pursue her studies and career as a medical doctor. She lived with her younger daughter’s family for almost fifty years. During this time she also took care of her son-in-law’s mother, Maria Bilaniuk, during her illness with Alzheimer’s. She also took care of her husband, Jaroslav, when he was bedridden after a stroke for five years. She took care of and nurtured people selflessly since she herself was a child and throughout her adulthood. She lived with her younger daughter until a month and a half before her death, when an illness led to hospitalization and then a nursing home.

Myroslawa Zubal is remembered as a formidable woman, who was hardworking and generous, giving of herself to help her family and others. She loved to sing, dance the waltz, had a great sense of humor, and was a wonderful storyteller. Her stories and our memories of time with her will live forever in our hearts.

She is survived by her daughters, Lydia Shajenko and Larissa Bilaniuk, her grandchildren Andrew Shajenko, Peter Shajenko, Boris Shajenko, Lydia Shajenko Jr., Larissa Sand, and Laada Bilaniuk, and her great-grandchildren Christina Gutting, Andrew Shajenko Jr., Laska Fitzhugh, Larissa Fitzhugh, Zoriana Sand, Asta Shajenko and Max Shajenko.

Mass and funeral services will be held at St. Michael’s church in Jenkintown, PA, at 10 AM on Friday September 7, followed by burial at Saint Andrew Memorial Cemetery in South Bound Brook, New Jersey.

In lieu of flowers, Myroslawa Zubal's family request that contributions in her honor be sent to the Ukrainian National Women’s League of America, either for their Aid to Ukrainian War Victims or their Aid to Orphans in Ukraine Programs. 
Ukrainian National Women’s League of America, Inc.
Social Welfare Committee-Aid to Orphans
203 2nd Avenue, 5th floor
New York, NY 10003-5706
http://www.unwla.org/index.html

-----

Мирослава Зубаль (уроджена Грицулак) померла 2 вересня 2018 р. у Валінгфорді, штат Пенсильванія. Їй було 105 років. Вона народилася 26 березня 1913 року в Івано-Франківську (Станіславові), Україні. Вона була донькою Анни (уродженої Фіґоль) та Івана Грицуляка. Вона була найстаршою з шести дітей, вклюно з близнюками котрі померли ще як немовлята. ЇЇ дорослі брати і сестри вже усі померли —Наталка під час Другої світової війни, Роман в 2004 році, та Леся в 2009 році. Ще малою дитиною, Мирослава допомагала мамі з молодшими братами і сестрами, і також з двоюрідним братом, який став сиротою під час бомбардування в Першій світовій війні.

Мирослава здобула освіту і спеціальність вчительки початкової школи в Школі Сестер Василянок в Івано-Франківську. Вона мала чудовий сопрано і виступала на шкільних святкових концертах. Навіть у молодості вона була дуже патріотичною та зацікавленою політичними справами України. Вона стала активним членом Союзу українок і була волонтеркою. Вона працювала вчителькою до її одруження з інженером-лісником Ярославом Зубалем у 1934 році. Вони мали щасливе супружжя протягом 55 років, до смерті Ярослава у 1990 році, коли йому було 89 років. У них було троє дочок, друга з яких померла в трагічному випадку як її було один рочок. Як наступав совєтьский фронт в 1942 році, вони покинули свою хату і втекли з їхніми малими доньками Лідою та Ларисою. У великій мірі це завдяки величезній силі та рішучості Мирослави, що сім’я пережила Другу світову війну та важку подорож з України через Польщу та Чехословаччину до таборів біженців у Німеччині, перше в Карлзфельді а потім у Берхтезґадені, де вони жили 6 років. Там Мирослава продовжувала працювати в Союзі українок, допомагаючи дітям і молодим людям, особливо сиротам, продовжити освіту.

Мирослава з родиною прибули до Сполучених Штатів в 1951 році, оселившись у Детройті. Вона важко працювала щоб могти дати своїм дочкам краще життя та освіту. Вона продовжувала активну участь у Союзі Українок Америці, і була одною з членів-засновників Детройтського 63 відділення.

Мирослава була активною в українській громаді, готувала страви для громадських заходів і часто приймала гостей. Родина та друзі досі згадують її неперевершені торти, пляцки, і тістечка. Мирослава стежила за модою і була майстерною кравчинею,  часто сама шила одяг для своїх дітей та внуків. Вона з чоловіком також любили садити город, вирощувати ярину, та оточувати хату квітами.

Мирослава допомагала своїм дочкам виховувати їхніх дітей. Її допомога уможливила молодшій доньці Ларисі продовжити навчання та медичну кар'єру, і вона жила з сім'єю молодшої доньки майже п’ятдесят років. Вона опікувалася мамою зятя, Марією Біланюк, яка хворіла на Альцгеймера. Вона також опікувалася своїм чоловіком Ярославом після інсульту, коли він був прикутий хворобою до ліжка протягом п'яти років. Від раннього віку і протягом усього свого життя Мирослава віддано опікувалася іншими. Вона жила зі своєю молодшою дочкою до півтора місяців до смерті, коли хвороба примусила її піти в лікарню і потім до закладу опіки.

Мирослава Зубаль була сильна, працьовита та щедра жінка. Вона любила співати, танцювати вальс, розповідати про життя, і мала чудове почуття гумору. Її розповіді та наші спогади про час з нею будуть жити вічно в наших серцях.

Залишені в глибокому смутку є доньки Ліда Шаєнко та Лариса Біланюк, онуки Андрій Шаєнко, Петро Шаєнко, Борис Шаєнко, Ліда Шаєнко молодша, Лариса Сенд, і Лада Біланюк, і правнуки Христина Ґаттинґ, Андрій Шаєнко молодший, Ласка Фицгю, Зоряна Сенд, Лариса Фицгю, Аста Шаєнко та Макс Шаєнко.

Служба божа і панахида відбудуться в п’ятницю 7 вересня о 10 годині, в церкві св. Михаїла в Дженкінтавн, Пенсильванії, і похорон відбудеться на цвинтарі в Бавнд Брук, Ню Джерзі.

To send flowers to the family or plant a tree in memory of Myroslawa Zubal, please visit our floral store.