Anatol Prasicky

Anatol Prasicky Obituary

When there is love, life is always too short.

- Traditional Proverb

 Anatol Prasicky was born in July 1931 in the ancient town of Peremyshl, tucked between two hillsides above the banks of the River Sian, 95 kilometers west of Lviv, Ukraine.  Anatol’s early idyllic years helped to form his love of the outdoors, Ukrainian culture and adventure.  He inherited an appreciation for the arts from his father, Mykola, and his mother, Sophia, which would guide his life’s passions and lead him to his profession in architecture.

In July 1941, Anatol and his family were sent on a turbulent journey across European battlegrounds and post-war Displaced Person (DP) camps.  In 1942, young Anatol joined Plast, the Ukrainian Scouting Organization, which would play a significant role in his life.  Anatol’s experiences in Europe forged a man of courage and fortitude who developed a strength of character that allowed him to survive and endure that terrible time and emerge stronger.  He wrote about his experiences in a memoir, Shadows of the Next Day, and reflected on his life in a book of poetry, Svitolovy, written in his native language. 

In 1949, Anatol and his parents boarded a US Navy transport and sailed for the shores of the United States.  Settling in Philadelphia, Anatol joined its recently established Plast community.  He joined the US Army in 1952, and in October of that year, Anatol arrived at Fort Knox for Basic Training.  Ultimately, he became part of Combat Intelligence in the 338th Military Battalion, 2nd Army HQ, Fort George Meade.  Between arriving in Philadelphia and leaving for Basic Training, Anatol met Olena Bohachevsky at a Plast event.  When granted leave, they spent precious time together and married in 1955.

In 1957, Anatol enrolled in Temple University’s architecture program.  In 1963, he received a Bachelor of Arts in Architectural Design and Construction, which enabled him to live his life’s passion for visual arts through a career as an architect.  Over the years, Anatol was responsible for the design, planning, and construction administration of major projects ranging from medical and pharmacological research laboratories to skyscrapers to command centers for the U.S. military.  Of the domestic and international military installations he worked on, the Forces Command and Control Center at Fort McPhearson and the Intelligence and Security Command at Fort Belvoir exemplify the complexity of design and construction work he was entrusted to plan and perform.  During his career, Anatol worked for the prestigious firms The Kling Lindquist Partnership and Harold Wagoner Architects.  The award-winning Philadelphia Bell Atlantic Tower, with its cascading marble façade, was his favorite project.

Anatol loved sharing his professional expertise and deep understanding of Ukraine with his community.  He taught Ukrainian culture at the School for Ukrainian Studies from 1976 to 1978.  He was a member of the Ukrainian Educational and Cultural Center’s board for many years and headed several committees.  He designed the expansion of that facility, creating a multi-purpose community center.  From 1979 to 1982, he was a member of the Ukrainian Congress Committee of America, Philadelphia, serving as planner and coordinator for youth programs.

Having joined Plast, the Ukrainian Scouting Organization at a young age, he remained a lifelong member.  He worked with the organization in post-World War II displaced persons camps, and after settling with his family in Philadelphia, helped establish and develop its own Plast community over the following decades.  Anatol served Plast in various roles, including as a scout counsellor, leader of the Philadelphia chapter, and treasurer of the Plast Foundation of Philadelphia.  Internationally, he served as the representative of senior scout fraternities; himself a member of Plast’s "Great Tribe of Forest Devils" (Lisovy Chorty).  With heartfelt dedication, he edited and published a History of the Lisovy Chorty 1945-2007.  He also edited In the Land of the Stars, which chronicled the history of the Ukrainian scouting community in Philadelphia on the occasions of its 30th and 50th anniversaries.  On such landmark occasions, he also designed commemorative pins and emblems.  He was awarded the Orders of St. George (St. Yuriy) in Silver and Gold for his dedicated work in Plast, both among the organization’s highest honors.  According to Plast lore, the departed gather in a circle around an eternal bonfire.  Anatol’s voice is distinctly heard there, even as his presence is mourned in Philadelphia.

Anatol was preceded in death by his wife of 64 years, Olena Bohachevsky Prasicky.  He is survived by his son, Oleg, and wife, Katia; his daughter, Olena Prasicky Hryciw, and husband, Roman; his grandson, Dmytri; his grandson, Demyan, and wife, Claire; and his great-granddaughter, Maya. He will be forever missed and never forgotten.

His family invites friends to gather with them at St. Michael the Archangel Ukrainian Catholic Church on Saturday, April 26, 2025 at 10:30 AM.  Requiem Services will be sung at 11 AM.  Military Honors and Inurnment will follow at St. Mary's Ukrainian Catholic Cemetery.

In lieu of flowers, donations in Anatol's memory may be made to Razom for Ukraine.

Anatol Prasicky Obituary (Ukrainian) У глибокому смутку повідомляємо родину і громаду, що 2-го квітня, 2025 року відійшов у вічність АНАТОЛЬ A. ПРАСІЦЬКИЙ (1931 – 2025) Анатоль Антін Прасіцький народився 12 липня 1931 в Перемишлі, Польщі. Батько, Микола Прасіцький і мати Софія (дівоче прізвище Мануляк), були патріоти українського Перемишля. Анатоль був учнем народної школи ім. Маркіяна Шашкевича. Під час Другої Світової війни, в 1944 році, молодий Только допомагав Українській Повстанській Армії з протиповітряною обороною. В 1944 році Анатоль з батьками виїхав до Німеччини де в 1949 закінчив Українську Ґімназію ім. Т. Шевченка в місті Гайденау. В тому самому році, разом з батьками іммігрував до Америки. В 1951, Анатоль Прасіцький почав навчання в Університеті Пенсільванії. Проте, в 1952 перервав студії, щоб служити в американській армії. Він був призначенний дo батальону розвідки в Фoрт Мід. В 1954 році Анатоль повернувся дo Філадельфії і в 1955 одружився з Оленою Богачевською (1934-2019) в українському греко-католицькому катедральному соборі Непорочногo Зачаття. Жили вони рaзoм 64 роки. В 1963 Анатоль Прасіцький отримав ступінь бакалавра з Архітектурного Дизайну від Темпел Унівeрситету. Він працював архітектом у фірмі The Kling Lindquist Partnership дe мав призначення «Project Architect» для комерційних та державних хмарочосів, шпиталів, лабораторій та військових споруд. Анатоль також працював у фірмі Harold Wagoner Architects, в якій розроблював церковні проекти. Анатоль Прасіцький був вчителем, провідником і виховником молоді в багатьох українських громадських організаціях Філадельфії. В Школі Українознавства т-ва «Рідна Школа» він викладав Українську Культуру від 1976 до 1978. В 1979-1982 роках був референтом молоді і членом екзекутиви Українського Конґресовогo Комітету Америки (УККА) - Метрополітальної Філадельфії. В 1980-их роках був на раді директорів Українськогo Освітньо-Культурного Центру (УОКЦ) в якому очолював кілька комітетів, особливо комітет розбудови будинку для якого виконав проект перебудови народної школи у багато-функціональний громадський будинок. Анатоль Прасіцький почав свій пластовий шлях новаком в таборі в Старяві в 1942. Він був членом 3-го куреня УПС «Лісові Чорти». В плaстовій станиці Філадельфії Анатоль був виховником, гніздовим, кошовим, комендантом Свят Весни і таборів, осередковим УПС, скарбником пластової фундації і станичним. В міжнародній Булабі УПС, він був референтом куренів. Анатоль також редагував і видавав книги: «В Країні Зірок» - хроніка 30 і 50 ліття пластової станиці у Філадальфії та збірник - історії «Лісові Чорти 1945 - 2007». Пл. сен. кeр. Анатоль Прасіцький, ЛЧ був відзначений орденами св. Юрія в Сріблі і в Золоті. 

Анатоль Прасіцький захоплювався мистецтвом, фотографією і філятелістикою. Він розробляв пластові відзнаки з нагоди різних пластових, особливо станичних ювілеїв. Покійний підготовив до друку збірник своїх спогадів: "Shadows of the Next Day" і видав збірку віршів «Світолови». Анатоль Прасіцький був вірним другом, життєрадісною людиною з відкритим і добрим серцем, повним ентузіазму і любові до життя. Найбільше він цінував час з родиною, особливо з онуками та правнучкою. Світлий добрий спомин про Анатоль Антін Прасіцького назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав, поважав, любив, і кого він навчав. В смутку залишилися: син Олег Прасіцький з дружиною Катею, дочка Олена (Люся) Гриців і чоловік Роман з онуками Дмитрієм та Дем'яном з дружиною Клер та правнучкою Майєю. Відвідини відбудуться в суботу, 26 квітня 2025 о годині 10:30 ранку в Українській католицькій церкві св. Архистратига Михаїла. Заупокійна св. Літургія буде відслужена о годині 11-ій. Опісля, поховання відбудеться на Українському католицькому цвинтарі Святої Марії.                                                                                 Вічна Йому Пам’ять!

To send flowers to the family or plant a tree in memory of Anatol Prasicky, please visit our floral store.